Мирослава Денисюк: «Кожна жінка має талант, яким може служити»

Готуючись до цього інтерв’ю, пригадала конференцію «Щаслива мама», що відбулася в січні 2022 року у церкві «Спасіння» (с. Підгайці, передмістя Луцька на Волині). Тоді на захід зібралося 800 жінок. То був потужний старт, після якого минув непростий рік. Яким він був для жіночого служіння? Про це поговоримо з матір’ю п’яти дітей, бізнес-леді, режисером пісенних кліпів і не тільки, засновницею інформаційного агентства «Світогляд», студенткою магістратури Євангельського Теологічного Університету Мирославою ДЕНИСЮК.

— У Вас і без жіночого служіння вистачає справ. Чому почали служити, організовуючи різні зустрічі для жінок своєї церкви і не тільки?
— Насправді це не було спеціально сплановано. Усі сестри церкви «Спасіння» не раз зустрічалися для вирішення різних господарських питань ще під час будівництва Дому молитви. А через деякий час після офіційного відкриття, жінки і дівчата нашої церкви через голосування довірили мені цю ланку роботи. Для мене було непростим рішенням погодитись, бо кожну справу стараюсь виконувати максимально ефективно й цього очікую від інших. А це відповідно вимагає чимало часу. Я одразу всіх попередила, що маю складний характер і не маю досвіду в цьому служінні. Але за цей рік переконалась, що Богу не потрібні професіонали, Йому треба вірні працівники.

 — Чи були страхи на початку нової для Вас справи? Якщо були, то які саме?
— Ніколи не ставила собі завдань служити перед якоюсь певною кількістю, однаково хвилююсь перед кожною зустріччю, однаково ретельно готуюсь, молюсь за те, щоб не мій розум чи власне Я проявлялось, а Божа мудрість. Крім того, не сприймаю служіння, як довічний статус і готова залишити його, як тільки буду відчувати, що Бог не діє більше або я виконала всі Його доручення в цій справі, чи є хтось, хто може краще це робити.

— Перша багатолюдна конференція «Щаслива мама» відбулася 22 січня 2022 року. А 24 лютого цього ж року розпочалася повномасштабна війна. Чи не сприйняли це як червоне світло від Бога, що не варто працювати в цьому напрямку?
— Чесно кажучи, ця надзвичайна конференція була першим заходом, який мені вдалось організувати. Вона стала для мене яскравим свідченням того, що Бог веде просто на кожному кроці. Я абсолютно впевнена, що це Божа воля. Була потужна підтримка від пастора церкви, від сім’ї, від відповідальної за жіноче служіння по області, а також узгодженість зі спікерами. 800 сестер у залі і ще 1000 були з нами онлайн. Мені здавалось, що Бог говорив саме до мене через слова з Писання: «Не бійся, я з Тобою…» (Ісаї 41:10). За чотири дні до повномасштабної війни, ми мали прекрасну молитовну зустріч із сестрами церкви. Звісно, що 24 лютого перевернуло усі плани й проєкти. Церква повністю переключилась на допомогу в евакуації, і до квітня 2022 року не було окремих зустрічей. Але сестри постійно бачились, і кожна робила, що могла. Я думаю зараз, що це був особливий час, який посприяв будівництву дружніх стосунків. Це був час зовсім іншого жіночого служіння.

— Що надихало рухатись далі?
— Якось нещодавно я натрапила на виступ одного спікера, який радив починати жіночі служіння з маленьких груп. Добре, що я не чула цього раніше, до того, як організовувала таку величезну конфенецію. Чесно кажучи, дуже багато прекрасних відгуків після конференції довго підтримували й надихали на нові ідеї.

— Поговорімо про тематику жіночих зустрічей. Можливо, Ваш досвід для інших стане у пригоді (цілі, форма проведення, результати, особливості).
— Напевно, тут не буде універсальних рекомендацій. Важлива підтримка пасторів і служителів. Я часто роблю опитування сестер своєї церкви і в першу чергу орієнтуюсь на них щодо тематики, форми проведення, а також вважаю, що кожна жінка має якийсь талант, яким може служити. Це як велика команда. Відвідувати хворих чи просто немічних, розказувати свідчення, молитись (маємо безперервні молитовні ланцюжки), допомагати з підготовкою до різних заходів, щось купити чи навіть залишитись, щоб прибрати після заходу. З літа почали відвідувати мам із новорародженими дітками. Приходимо зі своїми смаколиками, ближче знайомимося, спілкуємось. Думаю, що не треба боятись щось починати нове і так само зупинити те, що неефективне. Ще до війни провели декілька організаційних зустрічей з командою, де готувалися на 3-денний ретрит у травні. Було усе готово, від теми до детальної програми, заброньоване місце проведення. На 3 дні окремо зібрати жінок у воєнний час було вже не актуально, тому вирішенням став одноденний табір неподалік. Звісно, і тема «Сила по Божому слову» стала для всіх своєчасною. Інші зустрічі були для певних категорій жінок.
Однією з секретних умов моєї підготовки — завжди знайти людей, з якими обговорюю деталі й вислуховую поради, перш ніж складаю остаточну концепцію для кожного заходу. Обов’язково цей план включає молитву як особисту, так і в групі людей, що погодились підтримувати в цьому.

— Після кожної зустрічі Ви проводили анонімне опитування за допомогою Google Форм. Які відгуки, як це допомагає при створенні нових проєктів?
— Так я розумію, наскільки ефективним був захід. Майже завжди знайдеться хоча б одна незадоволена. Я ціную конструктивну критику, тому раджусь при підготовці з більш досвідченими спікерами, а також ціную їхні відгуки після семінарів. А негативний відгук часто буває просто емоційного характеру: неможливо виправдати сподівань УСІХ людей. Хоча, звісно, після кожної зустрічі роблю аналіз, що можна було б зробити краще. Але стараюсь не бути занадто суворою до себе, бо від самокритиканства втрачаю натхнення. Але ненадовго.

— Розкажіть про служіння для дівчат-підлітків «Перлина» у церкві «Спасіння» (мета, форма, тематика)
— Особливістю першої конференції «Щаслива мама» було особливе відкриття, що потрібно максимально намагатись охопити різні групи жінок: від підлітків і до найстарших. Хто шукає, той знаходить! Так і в моєму випадку. Знайшла хорошу й продуману програму для підлітків, а також чудову команду, яка теж горить служінням. Усі зустрічі «Перлини» різні, усі особливі, усі неповторні.

— Поділіться своїми планами на майбутнє.
— Напевно, це не стільки плани, як мрії. Хочеться проводити ретріти для жінок, а ще багато різних семінарів, попрацювати в маленьких групах, відновити ранкові недільні молитви і створити команду жінок, яка зможе служити багатьом іншим.

— Погодьтеся, не всі можуть організувати такі масштабні заходи. Як, на Вашу думку, жінки можуть служити одна одній?
— Для кожного часу є потрібні події. Не думаю, що варто намагатись щось дублювати. Треба молитись, щоб Бог діяв. Це основне.

— Що б Ви порадили жінкам, які шукають «своє» служіння?
— Вважаю, що страх поразки, думки про те, що щось не вийде або вийде не так, як сподівалось, — найбільший ворог у будь-якому служінні. Головне, перемагати це і не намагатись бути досконалою. Пам’ятайте, що не треба тягнути все самостійно, поруч можуть бути люди, які з радістю підкажуть і допоможуть. Особисто для мене хорошою школою була моя сім’я, де з маленькими дітками читали біблійні історії, молились за переживання один одного, співали й проводили разом багато часу. Оцініть, що у вас виходить найкраще, запитайте у своїх найближчих. Я завжди тримаю в пам’яті притчу про терновий кущ. І звідти короткий висновок: «Будь там, де тебе хоче бачити Бог, бо, цілком можливо, ти не на тому місці з тих самих причин, що і в притчі». Книга Суддів 9 розділ.

Розмовляла Наталія Носалюк

Проведені жіночі зустрічі:

22.01.2022 – «Щаслива мама». (Відео за посиланням)
03.06.2022 – Жіночий ретрит «Моя сила згідно Божого Слова»
25.09.2022 – «Моя осінь. Пора мудрості»
07.11.2022 – «Вагітність з радістю» (зустріч для жінок при надії)
17.12.2022 – «Вільна Я» (зустріч для незаміжніх дівчат, 25+)
23.01.2023 – «Як радіти у важкі часи?»
18.02.2023 – «Як виховати християнина?» (Відео за посиланням)