Здоровій Микола: «Я маю три реальні докази, що Бог – живий, реальний, діючий».

У 1988 році я прийшов працювати в дернівську школу інструктором з практичного водіння автомобілів та тракторів, адже у той час усі діти проходили виробниче навчання. Почувши інформацію, що це навчання має бути ліквідованим, я зрозумів, — потрібно шукати нову роботу. Роздумуючи про цю звістку, вийшов на вулицю, де зустрівся із Дяком Софонієм. Він запитав:

— Що ти тут стоїш?

Та от почув інформацію, що не буде виробничого навчання. Виходить, не буде роботи. У колгосп йти не маю бажання, у луцький автобусний парк не візьмуть, бо застарий. От і роздумую, куди мені податися…
— А ти не пішов би до нас у лісове господарство?

— А що у вас робити? — питаю.

— Людей возити. Директор сказав знайти шофера, машину дають.

Отож із 1988 року до самої смерті Софонія ми працювали разом. Саме тоді я ходив у православну церкву, у хорі співав, старостою мав бути. Для мене «штунди» були людьми третього сорту, після православних і п’яниць.

Та стався мені такий випадок. Зараз розумію, що це був промисел Божий. Перед Новим роком, розвізши людей, ми з хлопцями добре повечеряли зі спиртним. Я зрозумів, що додому після цього не доїду, тому вирішив проспатися в машині. І сниться, що я вдома, а штунда Галина Свіргун стукає мені у вікно. Думаю собі: «Де ж ти взялася, я ж завіз тебе додому…». Галя відчинила двері, а машина, виявляється, якраз «закипіла». Якби не вона, я б задихнувся. Вискочив у сніг, потім загнав машину в двір і пішов до них ночувати. Бо так було: якщо нетверезий — ішов ночувати до віруючих, хоч соромно було. Того ранку прокинувся, коли всі снідали. Мені наливають борщ, а старший брат Степан питає:

— Миколо, хочеш мати вічне життя з Богом?

— А хто ж не хоче, – відповів я.

— То йди у віруючі, бо пропадеш!

І на мене ніби відро холодної води хтось вилив. Звідти я не їхав, а летів. Вдома впав на ліжко і довго плакав… але після того все одно пив. Навіть перестав ходити в православний храм. Розділяв ідеї комунізму і, якби міг, то всіх віруючих знищив би. Та Бог мав Свій план.

Отож невдовзі я почав читати Біблію. Розумів не все. Одного разу (1999 рік) розгортаю Слово Боже для дружини Юлії і кажу: «Бачиш, що написано: «…коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!» (Мт.18:19). Якщо це істина, то я більше не беру в руки цієї отрути та «йду у віруючі». Ми молилися, хоча це важко назвати молитвою, бо я просто ридав.

Це було о 22:45. Зазвичай, о 7 ранку я вставав на роботу, однак кожні півтори години ходив до машини, щоб випити. Хоч годинник звіряй. Цього разу мене збудила дружина. Я відчув, що звільнений від алкоголю. Так Бог явив свою милість, відповівши на нашу молитву.

Я маю три реальні докази, що Бог — живий, реальний, діючий. Перший — звільнення від алкоголю. Другий — Бог зцілив дружину від астми: колись вона не могла перейти від ліжка до ліжка, а тепер їздить у сусідні села велосипедом. Третій — якось дуже змерз на роботі, що аж кашляв кров’ю. Але поклав собі у серці, що поїду на молитву в Башлики, і Бог мене оздоровить. До служіння ледь дійшов. Старші люди дивувалися: такий молодий, а ледь іде. Я молився, щоб Бог мене оздоровив, і під час останньої молитви почув голос: «Деякі за Словом Моїм зцілені». Оглянувся. Немає нікого. Йду після служіння, а інші за мною не встигають. Дякую Богові, що до сьогодні не маю згадки про цю хворобу.

Розповім про ще один випадок. Їду по солому, а сусідка питає: «Колю, коли підеш у віруючі?». А я у відповідь: «Ніколи! Чуєш?! Ніколи!». А сталось так, що через два тижні покаявся. Ось така милість Господня. А в 2001 році прийняв водне хрещення.

Був момент, що на християнській дорозі згрішив думкою. Після цього бачу видіння: веде мене Софоній Данилович за шнурок (це вже було після його смерті), а я прошу: «Даниловичу, заступіться тут за мене». А він відповідає: «Вистачить. Я на землі за тебе стояв, а тут ти сам за себе заступайся».

До покаяння я був зірвиголова: і вішали мене, і стріляли, але Бог зберіг. Сьогодні я – живий свідок, як Господь змінює людей.

Читати книгу "Побудую Я Церкву Свою. 100-річчя євангельської вістки у селі Котів" (pdf)

Дивитися про церкву с. Котів