Новини

З’їзд молодіжних керівників церков ХВЄ Волині

13 жовтня 2012 р. на базі церкви «Віфанія» (м. Луцьк) відбулася чергова конференція керівників молоді Волинської області. Також на цей захід були запрошені молоді проповідники, відповідно зібралося близько 75 чоловік.

Такі з’їзди відбуваються щороку і мають на меті підбиття підсумків молодіжного служіння, обмін досвідом, навчання та вирішення різних організаційних питань.

На цей раз для викладення семінару був запрошений голова Волинського об`єднання церков ХВЄ, єпископ Михайло Близнюк, який запропонував слово про формування авторитету служителя. В основі його звернення було 2Тим.12: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!» До вашої уваги ключові цитати семінару.

«Існує така омана, коли для людини уже немає авторитетів, які ще могли б її чомусь навчити, щось підказати... Будьмо готові змінюватися в Божій присутності. Потрібно завжди залишати ще один варіант ― Богові!» «Керівник молоді повинен мати свою гідність, бути шанованим в очах молоді. Слава, яку дає Бог, ніколи не шкодить людині, тому що будується виключно на Божих ділах». «Є люди, які навіть те, що їм не належить, будуть приписувати собі: якщо Бог і був ― то і моя участь немаленька була!» «Від того, як ми поводимося, у людей формується певний образ. Слід аналізувати ― чи ми маємо вагу, чи до нас прислуховуються, чи хочуть спілкуватися?» «Авторитет Ісуса Христа будувався найперше на тісному спілкуванні з Небесним Отцем. Авторитет послідовників Христа формувався на вірності Богові. Наш авторитет ― теж дається Богом». «Приклад керівника молоді переймається іншими. Віра ― це сильне насіння, яке проростає, яким би не був бур’ян». «Можна на себе одягнути погони міліціонера, але ніколи насправді ним не стати. І рано чи пізно із такої людини вийде злочинець, який перевищуватиме свої права. Так і авторитет служителя. Можна назватися Божою людиною, можна зайняти місце в служінні, але ніколи нею не стати. Через таких буває найбільша руйнація». «Шість пунктів, які формують авторитет: 1) Зразок у слові (постійний аналіз напрямків свого життя, наповнення Божим Словом, виконання Слова); 2) Зразок у житті (активна участь у житті церкви, діла милосердя, євангелізаційна діяльність); 3) Зразок у любові (любов ― найбільший аргумент Божої присутності в нас); 4) Зразок у дусі (постійне обновлення в дусі); 5) Зразок у вірі (непохитність віри, діла віри); 6) Зразок у чистоті (контроль думок, духовне життя, скромність)».

Після обідньої перерви молоді служителі звітувалися про власну працю, ділилися своїми методами та думками щодо розвитку і вдосконалення молодіжного служіння.

Було також оголошено дату проведення чергової обласної молодіжної конференції, яка відбудеться в приміщенні Церкви Христа Спасителя м. Луцька ― її призначено на 10 листопада.

Відповідає керівник молоді у Волинській області Володимир Величко:

― Які плоди, результати подібних з’їздів?

― Оскільки ціллю цих зустрічей є обмін досвідом молодих служителів, тут брати, які починають працю серед молоді, можуть почути багато корисних практичних порад: як згуртувати молодь, чим зацікавити її до праці в церкві і т. п. Особливо це стосується тих церков, де цей напрямок служіння був не на високому рівні, або певною мірою занедбаний. Ці зустрічі згуртовують керівників молоді, дають можливість поділитися своїми переживаннями, успіхами, знайти спільний шлях у розв’язанні складних питань.

― Як на вашу думку виховати в церкві молодих служителів?

― Ілля запросив іти з ним одним шляхом Єлисея. Той спочатку тільки дивився на Іллю, що він робить, як говорить. Не отримуючи ніяких особливих доручень, Єлисей бачив, як і де поводиться Ілля. З часом із нього виріс щирий слуга Божий, який впевнено виконував наміри Господні (хоча початок його самостійного служіння був дещо невпевнений, коли він вигукнув: «Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його!») Важливо керівнику молоді помітити таких щирих Єлисеїв, запросити їх до себе, підказати ― чим вони могли б бути корисними у Божій справі. Доручати їм працю, заохочувати, ніби говорячи: «Роби так, як роблю я».

― Які напрямки молодіжного служіння потребують особливої уваги сьогодні?

― Напрямки та і методи праці в різних регіонах можуть дещо різнитися. Те, на що хотілося б сьогодні звернути особливу увагу і що нам потрібно поправити – це справа милосердя. У молоді не вистачає часу, щоб звернути особливу увагу на немічних і стареньких наших братів та сестер, допомогти їм прибрати у хатині, просто прийти, послухати їх, підняти їх дух, заспівавши псалом чи прочитавши Слово. А загалом – я дякую Господу за нашу молодь, за їх щирість і любов до Бога у час сьогоднішньої вседозволеності.

Відповідає голова Волинського об’єднання ЦХВЄ Михайло Близнюк:

― На вашу думку, з якими новими викликами (невідомими раніше) зустрічається сучасна молодь?

― Я думаю ― це сама духовна атмосфера, у якій ми живемо. Вона стала настільки небезпечною для християн, по тій причині, що під маскою поштовху до чогось кращого, нового, ховається підступ диявола. В результаті молодь починає шукати розради в інтернеті, задоволення у заробітку великих грошей, в той же час розтрачаючи роки, сили, здоров’я, яке могли б використати для надбання справжнього багатства ― дослідження Слова Божого, вправляння в молитвах, щоб бути для когось благословенням. Це є багатство «нетлінне, нев’януче, яке бережеться на небесах». Тому дуже важливо розрізнити, що саме мене побуджує до будь-яких вчинків. Небезпека в тому, що ні пастир, ні батько, ні товариш ― ніхто не зможе застерегти, якщо людина не буде сама контролювати власні стосунки з Богом.

― У свій час ви також були керівником молоді. Що для вас було поштовхом, аби присвятити себе цьому служінню?

― Напевно, те, що принципом мого життя було (і зараз є) ― використовувати усі можливості для служіння Господу. Коли я був керівником дільниці «33-й квартал», на братерській запропонували стати керівником усієї молоді. Тоді я сприйняв це як ще одну можливість попрацювати для Бога, послужити молодим людям. Любов до Бога і була тим поштовхом, який стимулював мене прийняти на себе цю відповідальність.

Зрештою, це був процес духовного зростання. Ще з 14 років я почав проповідувати і мав такий девіз ― щоб ні в якому зібранні, де мені надають Слово, не відмовитися. Ніколи не мріяв мати якесь більше служіння, а було бажання бути ревним у тому, що уже довірили. Наступним кроком для мене став «33-й квартал», моя душа повністю задовольнялася в цьому служінні. Там я служив протягом 1988-1989 років. А наступні три роки був керівником молоді усієї Луцької церкви. Бог завжди мене так вів, щоб я не біг. Коли я входив у якусь нову колію, освоювався, а тоді поступово виходив на новий етап.

― Що у молодіжному служінні було для вас найважчим?

― Найважчим моментом було переживати нерозуміння молоддю певних моїх планів, напрямків. Коли не відгукувались люди на заклик до служіння. Причину я завжди шукав не в молоді, а у самому собі. Так і на цю пору розумію: якщо ми у правильних стосунках з Богом, люди будуть прислуховуватися до наших слів.

― У семінарі ви зазначили, що при дослідженні Біблії користуєтеся п’ятьма позначками. Якими саме?

― Перший знак ― дуга (ніби тарілочка), якою я підкреслюю номер вірша. Це те, що стосується особисто мене, мого духовного стану. Другий знак ― пряма лінія. Це вірш, у якому є важливі думки, ключові для вчення і т. д. Третій ― крапочка (перед віршем). Це застережливі тексти, які попереджають про певну небезпеку. Четвертий знак ― у деяких текстах я підкреслюю окреме слово, яке є ключовим, можливо має якийсь прихований зміст, що потрібно читати «між рядків». І п’ятий знак ― вертикальна рисочка. Це текст, над яким потрібно роздумувати, який ще не є повністю для мене зрозумілим.

Я щороку перечитую Біблію і цих поміток з кожним роком стає все більше.

― А яких знаків у вашій Біблії найбільше?

― Напевно, перших двох. Це слова особисто для мене і важливі думки, які найчастіше кладуться в основу проповідей.

― Ваші побажання молодим людям, які беруть участь в служінні.

― Найперше ― в ревності не лінуйтеся, як пише апостол Павло. Робіть усе можливе, щоб розповсюджувалося Царство Боже, прославлявся Христос. У якій би це сфері не було ― чи у матеріальному служінні, чи у євангелізаційному, чи у церкві ― якщо ви будете себе посвячувати, Бог ніколи не залишить без необхідного. Ми ніколи не бігали за великими заробітками, а скоріше ― бігали за зібраннями. І можу сьогодні сказати: Бог нічим не обділив. Де б ви не служили, старайтеся робити від серця і Бог це обов’язково оцінить і благословить!

Дмитро Довбуш