Історичні студії в рамках богослужіння

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
М. Рильський

9.02.3014. Чи можна відмінити чергове недільне богослужіння заради того, щоб провести навчальний семінар? Служителі однієї із Луцьких церков переконані, що так! Тому для церкви «Віфанія» неділя 9 лютого стала незвичайною. Замість традиційних зібрань віруючі прослухали семінар «Історія Євангельського руху на Україні» із двох частин: з 10 до 13 години та з 16 до 18. Як зауважив єпископ Степан Веремчук: «Ми повинні знати історію нашого братерства, наших попередників, які віддали свої життя, щоб передати віру наступним поколінням!»

Семінар, присвячений історії Євангельського руху, охопив, звісно, не лише факти, які стосуються України, а й країн Заходу, де цей рух, власне, почався. Навчання провів спеціально запрошений гість — Олег Борноволоков, викладач КБІ, помічник пастора однойменної церкви — «Віфанії» м. Києва (Союз вільних церков християн євангельської віри України). За виділений час йому вдалося окреслити період від зародження Євангельського руху до 1937 року.

Олег Володимирович зазначив важливу думку: «Біблія навчає нас пам'ятати наставників (Євр.13:7) і не лише дивитися на кінець їхнього життя, який був у більшості — героїчним. А й наслідувати їхню віру, посвяту, їхні стосунки з Богом. Ми маємо історію, якою можемо гордитися! Якось я їхав у поїзді, в купе, на верхній полиці. Боковим зором помітив, що на нижній полиці сиділа літня жінка. В її руках була Біблія. Вона читала і, напевно, стиха молилася. А потім почала звертатися до сусідів по купе, розповідаючи їм про Бога. Люди моментально озлобилися. Почали запитувати: «А ти взагалі з якої церкви, що нас тут навчаєш?» Ця сестричка відразу знітилася і замовкла. Але люди все допитувалися і тоді вона тихо відповіла: «З євангельської церкви». Я не витримав, зліз зі своєї полиці і запитав: «А чому ви соромитеся? Скажіть цим людям те, що вони хочуть почути!» — «Я п'ятидесятниця» — сказала жінка. Я сказав: «Не соромтеся! Ви знаєте, що ця церква має право, щоб нею пишатися!» Люди затихли, стали слухати. Я почав розповідати історію церкви. Зійшлися люди із сусідніх купе... Ми не повинні боятися, соромитися. Наша церква — героїчна! Вона пройшла крізь вогонь і воду! Ми маємо знати власну історію. Знати, цінувати і пишатися! І наслідувати віру людей, які були до нас».

Історія не стоїть на місці. Як і історики. Крім загальної інформації семінар відкрив перед слухачами кілька «нових», якщо можна їх так назвати, фактів і матеріалів. Наприклад, виявляється, що точні обставини смерті Івана Воронаєва, про які було багато здогадок і чуток, виявлені не так давно. Згідно зі знайденими документами, його розстріляли 5 листопада 1937 року — на честь 20-ліття Жовтневої революції.

Крім того присутні мали змогу ознайомитися із шокуючими фотографіями часів голодомору. Ці фотографії теж були оприлюднені зовсім недавно. Виявляється одному японцеві, який мандрував по Росії з фотоапаратом, вдалося зробити унікальні кадри жахливого голоду. Повертаючись на вітчизну, він зрозумів, що його переслідують. Тому — заховав зроблені фото за шпалерами у одному з готелів, де зупинився на ніч. Подальша доля цієї людини невідома. А фотографії знайшлися у 60-х роках. До 90-х були засекречені. А сьогодні ці кадри свідчать про те, що голод в 20-х роках був не лише в Україні, а і в багатьох областях Росії.

Підсумовуючи, пастор церкви «Віфанія» Микола Синюк зауважив, що день був дуже насичений корисною та необхідною інформацією і висловив надію, що це не останній візит Олега Володимировича в Луцьк.

То чи стане ініціатива церкви «Віфанія» прикладом для інших церков області? Питання відкрите.

Дмитро Довбуш