З відкритим серцем до чужого болю

«Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25,40).

4 травня в селі Низкиничі Іваничівського району відбулося зібрання-посвята: там віддали будинок при домі молитви для проживання дітей-сиріт, якими опікується Федір Романюк з дружиною.
Гостями на служінні були представники місцевої влади. Дехто з них висловив не тільки побажання, а й розповів про свою нелегку сирітську долю. Уповноважена у справах дітей, Жанна Гринюк, висвітлила ситуацію з дітьми-сиротами в районі. Проповідники Василь Паламарчук, Володимир Грицак, Юрій Вавринюк добрими словами підтримали сім'ю Федора Романюка, яка взялася за нелегку працю батьків дітей-сиріт, та побажали їй Господнього благословення, сили, мудрості й терпіння.
А починалося все так просто… Одного разу низкиничівським віруючим запропонували взяти участь у програмі «Україна без сиріт». Вони й погодилися. Стали облаштовувати приміщення. Пресвітер надіявся, що люди будуть працювати й дітей піднімати на ноги всією громадою. Але виявилося, що все не так просто. Потрібна була сім'я, щоб створити не сиротинець, а дитячий будинок сімейного типу. Оголосили про це в церкві. Минув певний час, але бажаючих на таке діло не виявилося. Тому брат Федір з дружиною стали запитувати в Господа у своїх молитвах, чи не взятися їм особисто за цю справу. І служитель зізнається, що якби не його дружина, яка має чуйне серце, то, мабуть, ніколи б не взявся за такий труд. З їхніх восьми дітей уже п'ятеро мають свої сім'ї. Дім став порожніти. Тож у листопаді 2013 року вони створили прийомну сім'ю, а вже в лютому цього року – дитячий будинок сімейного типу. Сім'я до цього часу зі своїми й прийомними дітьми жила у власному будинку. Рідні діти гарно, без нарікань, ревнощів й образ прийняли своїх нових братиків і сестричок. Хоч вони різні за віком, але знаходять про що поговорити між собою (вік дітей від чотирьох до п'ятнадцяти років). Уже ходять на служіння і навіть беруть у ньому участь. Є й труднощі, з якими доводиться стикатися як батькам, так і дітям. Те, що було «до», залишає глибокий слід у ще маленьких і відкритих душах. Але з Божою допомогою всі ці труднощі будуть подолані… Головне – кілька дитячих сердечок знайшли затишок у цій багатодітній родині.
Отже, з 4 травня низкиничівський дім молитви став ще й домом радості. Адже де діти – там радість, там щастя. А батькам та всім, хто їм допомагає, Божих благословень та наснаги для нелегкої праці.