IV з'їзд християнської молоді Волині

Більше десятка сотень молоді зібралося в селі Рованцях Луцького району 7–9 серпня. Що стало причиною такого скупчення народу? І яке гасло змогло об'єднати стільки молодих сердець?
Причиною став обласний молодіжний християнський з'їзд, який був започаткований чотири роки тому. Хоча намет на рованецькому лузі біля Стиру вже і став традицією, не стало традиційним Слово. Воно, хоч і добре відоме християнам, проголошене в силі Духа Святого, робить свою роботу над людським серцем: наставляє, надихає, потішає, зупиняє…

Цьогоріч гаслом з'їзду стали слова тридцять третього псалму, що належать цареві Ізраїлю, Давиду: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!» (Пс.33:9). Не на горі перебував псалмоспівець, коли з його вуст вийшли ці слова. А в долині смертної тіні, в руках свого зовнішнього ворога, до якого прибув, втікаючи від своїх. Не найкращі часи переживає сьогодні й наш народ… Не будемо говорити, через які випробування проходить кожен з нас особисто… Але чи зможемо в них разом із Давидом сказати: «Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!»? Якщо знаємо смак Божої доброти, то зможемо…

Відкриття заходу відбулося 7 серпня. Урочисте зібрання розпочато організатором заходу, обласним керівником молоді Ігорем Панфіловим, тривало не звичайні дві години, а довше. Єпископ Михайло Близнюк закликав присутніх спробувати Божої доброти й відчути її неперевершений смак у молитві. За його словами, несучи молитовне служіння, ми будемо бачити Господні відповіді на наші прохання. Сам Господь розмовлятиме з нами – і тоді нас ніхто, як апостола Павла чи Йова, не зможе переконати в протилежному. Також пролунав заклик стати в молитовному проломі за мир в нашій державі.

Другий день молодь погодилася провести в пості й молитві за Україну, за припинення кровопролиття. В цей день молодь також могла почути семінар Миколи Синюка. В ньому єпископ висвітлив принципи Божої доброти, за яких обставин вона проявляється в нашому житті. «Господь завжди добрий! Для розуміння цього потрібно, щоб правильно були налаштовані духовні смакові рецептори», – наголосив викладач. А це значить, що на добро нам служить навіть те, про що ми думаємо, що це зло. Проходить час – і ми розуміємо, це зло стало для нас великим благом. Микола Петрович закликав молодь мати власний досвід пізнання Бога, а для цього потрібно стати на Його дорогу, бо на нашу дорогу Господь ніколи не прийде. Лише в особистому слідуванні для за Богом ми бачимо, що з Ним добре, з Ним є перспектива. Але за це прийдеться платити ціну – ціну віри, а це не просто прослухати проповідь, проспівати псалом… Це зречення себе, своєї дороги, не тоді, коли нема іншого ходу, а добровільне взяття свого хреста, добровільне зречення своїх інтересів, добровільне прийняття вірою Божих обітниць. А Господь має особливі плани на добровольців, на їхнє життя.

В післяобідній час молодь мала можливість помолитися та послухати свідчення темношкірого брата, Федеріко Квасі, котрому подобається, коли його називають просто Федором. Він вражений добротою українських віруючих, але засмучений з приводу нашої короткої молитви. Закликав молодь закинути сітки на глибину, а глибина – це молитва.

9 серпня до молоді з піснею завітав вісімдесятисемирічний Іван Трохимович Мельник. Його пісню «В целом мире нет прекрасней» підхопили усі присутні. А ще він розповів молодим про пережите й поблагословив своїх чисельних «онуків» для розуміння і сприйняття Божого Слова.

На третій день на Волинь прибув і сам Михайло Панночко, керівник ЦХВЄУ. В ранковому служінні він розкрив тему «Про Божу доброту», пояснив, як вона може проявитися через нас на оточуючих. Дав практичні поради в покроковому слідуванні за Христом. Наголосив на тому, що відсутність Божого страху в християнина – це те саме, що в автомобіля, який їде на швидкості, немає гальма. На прикладі історичних постатей показав, як Господь може діяти через нас на спасіння людей, а в цьому – найбільший прояв Його доброти. В Бога одне з найбільших бажань – спасіння всіх людей.

Михайло Степанович служив для молоді й після обідньої перерви, даючи відповіді на чисельні запитання, які цьогоріч, на мою думку, стали серйознішими й глибшими. Можливо, не всі зачитувалися, а можливо, нашого внутрішнього чоловіка приводять до смирення й духовного росту зовнішні чинники.
Словом, у ці дні мали можливість служити брати-служителі з Волині, гості з інших областей та з-за океану. Співом служили гурти та хори церков м. Луцька, с. Стобихівки, м. Ковеля, с. Седлищ, смт Торчина.

Молодь мала можливість не тільки почерпнути Слово з криниці духовної мудрості, а й долучитися до матеріального служіння. Була зібрана двадцять одна тисяча гривень і передана представникам влади для закупівлі тари для води бійцям у зону АТО.

Завершився з'їзд знову ж таки молитвою за мир і Україну, закликом послужити оточуючим…
Чи проявиться краплина тепла й добра через тих, хто три дні слухав про добрість Господню? Проявиться. Більшою чи меншою мірою, але проллється, тому що Слово Господнє, як дощ, безслідно не проходить…

Бліц-опитування

На питання «Чи спробували ви особисто, який добрий Господь?» більшість опитуваних відповідала словом «так», дехто вагався, а дехто має бажання це відчути й пережити. Люди, які скуштували Божу доброту, розповідали, яким чином це відбулося у їхньому житті.

Мирослава Г. (м. Камінь-Каширський):
– Це відчуття пов'язане з моїм наверненням до Бога. Я відчула його любов – моє життя дуже змінилося. Прийшла радість в серце. Господь заповнив ту душевну порожнечу, яку ніхто не міг заповнити. Я пізнала, який добрий Господь, спрбувавши Його благодаті та милості.

Іван М. (с. Стобихівка):
– Одного разу зрозумів, що Господь має значно більше благ, ніж я думаю. Через семінари й проповіді на з'їзді зрозумів, що те, що знаю і відчуваю – це ще не все. Щоб спробувати повноти Божої доброти, потрібно більше докладати зусиль, щоб її отримати – потрібно більше працювати над собою.

Юля Ч. (с. Седлище):
– Що Бог добрий, знала з дитинства. Це переживали мої батьки, і мені доводилось це певною мірою відчувати. Особливу глибину Божої доброти пізнала в вісімнадцять років, коли Він хрестив мене Своїм Духом, Який перебуває в моєму серці радістю і миром.

Богдан Ч. (с. Седлище):
– Це не відбулося якось раптово. Відчуття Божої доброти приходить кожен день. Це відбувається в пошуках Господа і неможливо передати словами.

Василь Б. (с. Комарово):
– Що Бог добрий зрозумів у шістнадцять років. Це не відбулось раптово. Я тоді перший раз поїхав у місіонерську подорож на Сумщину. Думав: музика, пісні, колонки… А довелось у спеку пройти багато кілометрів, щоб на служіння прийшло три-чотири бабусі. І ще я побачив, з якою увагою, добром і любов'ю ставилися до них місіонери. Зрозумів, що в серце такі почуття до цих людей дає тільки Бог. Зрозумів, наскільки більша Його доброта й любов до людей. Серце моє загорілось. Я став більше читати і вникати в Слово, більше перебувати в молитвах, служити людям. А в цьому ще більше відкривається хороший смак Божої доброти.

Люда К. (м. Горохів):
– Я з дитинства знала Бога. Жила, як всі діти віруючих батьків. Ходила в зібрання, співала в хорі, але радості від цього не відчувала. Частіше переживала розчарування. Було не просто. Про Бога думала, що Він суворий, особливо до молоді. Це не можна, те гріх… Але саме в такий момент до мене прийшов Христос. Було покаяння… Довелось залишити багато речей, які заважали служити Богу свято, поміняти стиль життя. Моє серце наповнилось Божим миром і любов'ю. Пережила Його присутність. Так я скуштувала Божої великої доброти в прощенні й милості. Я це ні на що в світі не проміняю. В Його батьківських обіймах я щаслива!