БУДЬТЕ МИЛОСЕРДНІ

Брати та сестри з Донеччини звернулися до церков України з проханням допомогти їм фінансами та продуктами харчування. Про це оголосили в церквах Волинського об'єднання – і до середи 16 липня було зібрано відповідну допомогу.

Бог прихилив серця наших християн-бізнесменів. І вже в середу автомобіль, наданий ними,стали завантажувати в церквах сіл Карпилівка, Башлики таЦумань Ківерцівського району. Основний вантаж чекавна території молитовного будинку Церкви Христа-Спасителя, куди підвезли продукти церкви Луцького, Горохівського, Ківерцівського, Ковельського районів та Нововолинська.

Четвер, 17 липня
Довантажуємо грузовик у Луцькій церкві, що на Вороніхіна, 14а. У дорогу вирушаємо утрьох: я, водій та заступник старшого пресвітера церков області Микола Лотоцький. На дорогу нас благословили єпископ Михайло Близнюк, його перший заступник Василь Паламарчук, пастор місцевої церкви Петро Мельник та інші служителі.

О 12 годині ми вирушили в дорогу на Слов'янськ Донецької області з вантажем близько 19,5 тон.

П'ятниця, 18 липня
Проїхали Полтаву, Харків і в місті Ізюм — перший блокпост. Там нас зустрів брат Андрій із церкви «Нове життя». До Слов'янська залишилося 50 км. Дорога в'ється між полями з соняшниками та кукурудзою. Але й тут помітні сліди воєнної техніки. Відчувалася тривога. Усе здавалося пусткою.

Через 40 хвилин — блокпост у Слов'янську. Нас зустріли військові, перевірили паспорти. Тут сліди військових дій були ще більш помітними: укріплення, повалені дерева, розбита дорога…

Сам Слов'янськ розташований у долині. По місту їхали близько 20 хвилин до місця призначення. Рухалися повільно й обережно. Перше, що побачили — людей, які з пляшками йшли по воду, яку видавали з автоцистерн. Одразу відчувалося, що тут була справжня війна. Понівечені будинки, лінії електропередач, огорожі, воронки від куль на дорогах.

З Божою поміччю митаки добралися до дому молитви. Там нас чекали єпископ Донеччини Анатолій Безкровний, місцевий пастор Володимир Соловйов та інші брати й сестри. Ми разом у молитві подякували за благополучну дорогу. Швидко розвантажили авто. Ця допомога була дуже вчасною. Брати й сестри були щиро вдячними за дбайливість та різноманітність продуктів і речей першої необхідності.

Після розвантаження ми мали бесіду в братерській кімнаті зі служителями місцевих церков. Вони розповідали про стан у місті Слов'янську та околицях, про те, хто особливо потребує допомоги. Микола Лотоцький, як уповноважений представник Волинського об'єднання, передав фінансову допомогу, яку з вдячністю прийняли місцеві служителі. Віримо, що ці кошти принесуть велике благословення братам і сестрам, які постраждали під час воєнних дій.

Після бесідия, брат Лотоцький та пастор автомобілем, завантаженим продуктами, поїхали в ті райони Слов'янська, де відбувалися найжорстокіші бої.

Перед нами відкрилася картина неймовірних руйнувань. Це було справді страшне видовище. Розгромлена багатоповерхівка, довкола вирви від куль та бомб.Першими зустріли дідуся та бабусю, які пережили це страхіття. Біля їхнього будинку впав снаряд і повністю зніс дах сусіднього будинку, а їхній тільки пошкодило осколками. Коли ми принесли продукти, на очах цих літніх людей забриніли сльози. Вони щиро нам дякували. Ми ж свідчили їм про Ісуса й запрошували в церкву.

У той день ми навідали 8 сімей, будинки яких найбільш зруйновані. Роздавали допомогу, свідчили про надію на Бога, а люди натомість дивувалися, що хтось переймається їхньою бідою.

А бідатаки справді велика. Більшість зруйнованих будинків порожні. Немає світла, води, проїзд по вулицях дуже обмежений. Обабіч дороги окопи. На дорозі зустрічали військовий патруль на БТРі. Нам показували осколки та інші атрибути бойових дій.

Я бачив руйнування, які завдають урагани, повені, але те руйнування, яке можуть завдати озброєні люди, набагато більше й страшніше.

Втомлені дорогою та побаченим, ми повернулися додому з відчуттям вдячності Богові за те, що Він оберігав нас і ми змоглихоч чимось допомогти людям, що потрапили в складну ситуацію.

Субота, 19 липня
З Божою допомогою ми благополучно повернулися додому. Коли ще були в дорозі, нам повідомили, що подібну допомогу підготували також церкви Маневицького, Любешівського та Камінь-Каширського районів. У неділю після обіду ще один вщерть завантажений автомобіль вирушив у Слов'янськ. Цього разу 21-тонний вантаж перевозив лише один брат з Церкви Христа-Спасителя— Іван Мартинюк. Його подорож була також благословенною Богом і з вдячністю прийнятою братами й сестрами.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цієї справи. Нехай вічний Бог рясно поблагословить вас, ваші родини, працю ваших рук і в стократ воздасть вам за ваше щире та чуйне серце.

Леонід Борщ,
заввідділом соціального служіння Волинського об'єднання церков ХВЄ.